 |
| Фото з сайту Президента України |
Залишаю осторонь особистість і офіційний статус Джозефа Брінгса Пленті (з сином), оскільки індіанцями я захоплююсь, був у музеях, присвячених їх історії, - але не багато знаю щодо їх поточного життя. А ось "духовний лідер племені Гаваї Кауілані Кахалекаі" мене зацікавила - оскільки я стажувався на Гавайях, багато спілкувався з гавайцями, і волонтером попрацював у школі в своєрідному "гетто" для корінних гавайців, провівши пару уроків для місцевих дітей.
Перше, що викликало реакцію (насправді, обурення) - це те, що народ Гавайїв назвали племенем, і приєднали до індіанців. Корінні мешканці Гавайських островів - є власне народом, а до того, як була повалена їх державність, і прийдешні американці (нащадки місіонерів - нові "цукрові королі") захопили владу (аби пізніше приєднатись до США) - гавайці були повноцінною нацією. У 1993 році влада США прийняла закон 103-150 "Резолюція про Вибачення", визнавши, що їх громадяни і агенти зіграли активну роль у поваленні Королівства Гавайї. Це підбадьорило одних, і розчарувало інших борців за історичну справедливість - але юридичних наслідків ця резолюція не мала. Теперішній статус етнічних гавайців - "корінний народ", але не плем'я, і точно - не індіанців (бо вони - нащадки полінезійців).
Друге, що вкрай зацікавило - це те, що пані Кахалекаі називали в одних повідомленнях "духовним лідером", в інших - "принцесою", а іноді - все разом.
Насправді, в гавайців не залишилось нащадків останніх легітимних королів і королев, тому сучасні активісти руху за незалежність Гавайїв самі себе оголошують "королями", "королевами" і "принцесами". Одні з відомих - "король" Дейн Алека Аіпоалані, який має власне "Полінезійське королівство Атоої" (що має власну валюту - "кала"), та "королева" Махеалані Кахау разом із "принцесою" Джесікою Райт, з "Уряду Гавайського Королівства", які досягли права збиратись на галявині перед колишнім королівським палацем в Гонолулу. Але, навіть у списках подібних активістів "нашої" "принцеси" немає, і відомості, що вона має відношення до монарших осіб - тільки на українських сайтах.
Щодо того, що пані Кахалекаі є духовним лідером. В духовному статусі вона згадується як "Преподобна Кауілані Кахалекаі з Церкви універсального світу", або просто як "гавайська жриця". Вона співає гавайські традиційні пісні-"молитви" на відкриттях готелів, громадських бібліотек, конференцій фермерів, зустрічах практиків нетрадиційної медицини, на весільних чи похоронних церемоніях.
Це можна вітати, як спосіб збереження і популяризації гавайської культури, але чи є вона духовним лідером цього народу? Відповідь очевидна, якщо не полінитись дізнатись більше про Церкву - а це відома контора, що усім бажаючим безкоштовно видає посвідчення пасторів (єдине, ви не маєте бути у в'язниці). З 1962 до 2008 року вона видала до 18 млн. сертифікатів про посвячення в духовний сан, і з тих пір продовжує - за даними Вікіпедії - це робити з піковою частотою до 10 тис. на місяць.
Про біографію пані Кахалекаі можна дізнатись з інтерв'ю 2000 року тут (найбільше корисної інформації), або на її практично порожніх сторінках в Майлайф, Лінкдін, Нетлог, Гугл+, чи Зумінфо (буває і таке). Тут є кеширована сорочка за її дизайном.
До речі, інші гавайські "вожді", з якими зустрічався на Гавайях Михайло Моргуліс, провідник наших "вождів індійських племен" до вул. Банкової, теж скоріше за все є аналогами наших бандуристів, що оповідають усну народну творчисть, аніж принаймні голів сільрад. http://morgulis.tv/2012/05/gavajskij-vizit-duxovnoj-diplomatii/
Підсумок: Вітчизняна дипломатія, як завжди на висоті (я не коментую про журналістику). Якщо це просто контакти між людьми - то все гаразд. Але, гадаю, владі настільки нічого робити, що сподобалась ідея створити для власного населення на порожньому місці ілюзію духовної підтримки з боку (майже) монарших осіб, ще й дати маленького дипломатичного ляпаса одному зі стратегічних партнерів.
Немає коментарів:
Дописати коментар