Інститут Євро-Атлантичного співробітництва разом із Центром політологічних досліджень та Клубом Молодих дипломатів України продовжують публікувати кращі есе студентів на тему “Свобода, демократія та європейський вибір. Уроки Вацлава Гавела для України”.
Вацлав Гавел народився 5 жовтня 1936 р. в столиці Чехії м. Празі в родині відомого підприємця, що в майбутньому стало перепоною для отримання достойної освіти. Проте це не завадило майбутньому політикові дебютувати в якості літературного критика в журналі «Кветен» і вже за рік (в 1956 році) виступити перед молодими письменниками на захист свободи творчості.
Під час служби в армії Вацлав займався театральною діяльністю, якою продовжував займатися після виходу у відставку, навчаючись паралельно в Празькій академії мистецтв на театральному факультеті, де опановував драматургію )завершив навчання в 1966 р.). В той же час він публікував статті, що здебільшого носили політичний характер, в журналах «Театр» і «Культура». «празька весна» стала новою сходинкою в сходженні Гавела на політичний олімп: він брав активну участь в роботі «Клуба незалежних письменників» і «Клуба ангажованих безпартійних», організовував акції протесту, за що не одноразово його самого заарештовували, а його п’єси заборонялися в Чехословаччині, проте успішно ставилися на сценах інших країн.
Ініціатива «Хартії 77», а згодом створення «Комітету із захисту несправедливо переслідуваних» стали причиною арешту Гавела на 4 роки. Проте важке запалення легенів принесло йому дострокове звільнення, і Вацлав взявся за написання, статей, звернень та п’єс.
Наступною важливою сходинкою на політичний олімп для Вацлава Гавела стала «Оксамитова революція», під час якої він ініціював створення «громадського форуму», що став провідною силою демократичної опозиції.
Активна громадська і політична позиція принесла свої результати вже в 1989 р.: Вацлава Гавела було обрано Президентом Чехословаччини, а в ході перших вільних виборів (1990 р.) він переобраний на другий термін, ставши останнм президентом єдиної Чехословаччини, а згодом, після подачі у відставку в 1992 р. та обрання на президентських виборах 1993 р. – першим Президентом незалежної Чеської Республіки. На цій посаді він пробув наступні десять років. В період свого президентства В. Гавел проводив політику щодо вступу країни до міжнародних організацій (в 1999 р. Чехія стала членом НАТО). Завдяки проведенню масштабної політики амністування та помилування несправедливо засуджених Гавел зміг стати членом Європейської Ради толерантності та взаємоповаги.
По завершенню політичної кар’єри останній президент Чехословаччини і Перший Президент Чеської Республіки повернувся до творчості, чому присвятив вісім останніх років свого життя.
Вісімнадцяте грудня 2011 року стало днем жалоби для Чехії – саме цього дня не стало легендарного Вацлава Гавела, за правління якого становлення країни як незалежної держави і реформи, що проводилися в цей період, були відносно безболісними.
Для України, точніше для її громадян, В. Гавел може бути взірцем мужності, витривалості, наполегливості. Маючи буржуазне походження і не маючи можливості отримати достойну освіту, він пішов в обхід до своєї мети: через творчість і критику обмеження свободи творчості (останнє майбутній політик відчув на собі). Попри ув’язнення і всілякі притиснення, а також завдяки підтримці широкого кола народних мас, Вацлав Гавел зміг не лише відстояти своє право на достойне життя (тут мається на увазі свобода творчості і громадська активність), а дати друге життя своїй країні, яка отримавши незалежність, опинилася в кризовому становищі. Він не сподівався на допомогу інших держав, не шукав допомоги з боку сильного сусіда, від якого після такої допомоги можна опинитися як в економічній, так і в політичній залежності, а самостійно шукав вихід із складної ситуації.
Автор: Марина Сташина-Неймет
Вацлав Гавел народився 5 жовтня 1936 р. в столиці Чехії м. Празі в родині відомого підприємця, що в майбутньому стало перепоною для отримання достойної освіти. Проте це не завадило майбутньому політикові дебютувати в якості літературного критика в журналі «Кветен» і вже за рік (в 1956 році) виступити перед молодими письменниками на захист свободи творчості.
Під час служби в армії Вацлав займався театральною діяльністю, якою продовжував займатися після виходу у відставку, навчаючись паралельно в Празькій академії мистецтв на театральному факультеті, де опановував драматургію )завершив навчання в 1966 р.). В той же час він публікував статті, що здебільшого носили політичний характер, в журналах «Театр» і «Культура». «празька весна» стала новою сходинкою в сходженні Гавела на політичний олімп: він брав активну участь в роботі «Клуба незалежних письменників» і «Клуба ангажованих безпартійних», організовував акції протесту, за що не одноразово його самого заарештовували, а його п’єси заборонялися в Чехословаччині, проте успішно ставилися на сценах інших країн.
Ініціатива «Хартії 77», а згодом створення «Комітету із захисту несправедливо переслідуваних» стали причиною арешту Гавела на 4 роки. Проте важке запалення легенів принесло йому дострокове звільнення, і Вацлав взявся за написання, статей, звернень та п’єс.
Наступною важливою сходинкою на політичний олімп для Вацлава Гавела стала «Оксамитова революція», під час якої він ініціював створення «громадського форуму», що став провідною силою демократичної опозиції.
Активна громадська і політична позиція принесла свої результати вже в 1989 р.: Вацлава Гавела було обрано Президентом Чехословаччини, а в ході перших вільних виборів (1990 р.) він переобраний на другий термін, ставши останнм президентом єдиної Чехословаччини, а згодом, після подачі у відставку в 1992 р. та обрання на президентських виборах 1993 р. – першим Президентом незалежної Чеської Республіки. На цій посаді він пробув наступні десять років. В період свого президентства В. Гавел проводив політику щодо вступу країни до міжнародних організацій (в 1999 р. Чехія стала членом НАТО). Завдяки проведенню масштабної політики амністування та помилування несправедливо засуджених Гавел зміг стати членом Європейської Ради толерантності та взаємоповаги.
По завершенню політичної кар’єри останній президент Чехословаччини і Перший Президент Чеської Республіки повернувся до творчості, чому присвятив вісім останніх років свого життя.
Вісімнадцяте грудня 2011 року стало днем жалоби для Чехії – саме цього дня не стало легендарного Вацлава Гавела, за правління якого становлення країни як незалежної держави і реформи, що проводилися в цей період, були відносно безболісними.
Для України, точніше для її громадян, В. Гавел може бути взірцем мужності, витривалості, наполегливості. Маючи буржуазне походження і не маючи можливості отримати достойну освіту, він пішов в обхід до своєї мети: через творчість і критику обмеження свободи творчості (останнє майбутній політик відчув на собі). Попри ув’язнення і всілякі притиснення, а також завдяки підтримці широкого кола народних мас, Вацлав Гавел зміг не лише відстояти своє право на достойне життя (тут мається на увазі свобода творчості і громадська активність), а дати друге життя своїй країні, яка отримавши незалежність, опинилася в кризовому становищі. Він не сподівався на допомогу інших держав, не шукав допомоги з боку сильного сусіда, від якого після такої допомоги можна опинитися як в економічній, так і в політичній залежності, а самостійно шукав вихід із складної ситуації.
Автор: Марина Сташина-Неймет
Немає коментарів:
Дописати коментар