Чи є в Україні свобода, на кого поширюється соборність, і навіщо нам незалежність?

Сьогодні взяв участь разом з практикантами Центру політологічних досліджень у веб-конференції "Свобода як основа соборности та незалежності України", на якій довелось виступати "чорною шляпою" - якщо за методом де Боно.   

Вебчат до Дня Соборності проводили обласні Центри підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації держслужбовців (ЦППК) з Чернігова, Донецька, Івано-Франківська, Полтави, Миколаїва. 

Під час конференції довелось почути багато патетичних тез щодо соборності, як єдності усіх українских земель, що є основою української держави. Представники влади звітували, як гарно живеться, і що в усіх містах і селах проводяться інформаційні дні "Україна єдина - Україна соборна". Колеги-науковці та громадські лідери теж піддались пафосу і підтверджували, що в Україні "свобода починається на вулицях, майданах, у маршрутках, які підвозять нас на роботу", проте зазначали, що "нам треба ще йти до сітових стандартів свободи". 

Наслідуючи критичну риторику попередніх учасників вебчату з Донецька (переді мною виступав Володимир Кіпень, голова Громадської ради при ДонОДА), я висловився щодо того, що свобода - як невід'ємна можливість людини прийматиі втілювати рішення щодо своєї майбутності - керувати своєю долею - в нашому суспільстві відсутня. Навіть померти український громадянин не може, бо не може собі це дозволити з економічних міркувань. Не існує свободи самоврядування, свободи підприємницької діяльності, навіть свободу слова загубили за останні 2 роки. Згадав про масові порушення прав людини, тотальну корупцію, перетворення судової влади на комерційну діяльність. Гадаю, деякі колеги були непідготовлені почути з Донецька думку, що соборність як відчуття єдності та спільності інтересів, в Україні наразі поширюється на одну родину - клан, що отримав владу і активно покращує своє життя. І робиться це шляхом обмеження свободи для громадян і втрати суверенітету для держави.

На останок залишив запитання для колег - що ми прагнемо, і що здобудемо через наше намагання стведжувати незалежність - навіть номінальну - у епоху взаємозалежностей, коли світ активно рухається далі. Відповів на цю тезу модератор веб-конференції Володимир Бойко, на рахунок того, що глобалізація вимагає збереження самобутної ідентичності, розмаїття. Але, щось підказує, що громадяни, які масово збігають з такої свободної, соборної та незалежної країни, будуть більш ефективно стверджувати це розмаїття, ніж власна влада, яка свідомо знищує сутність і підвалини духу народу, залишаючи лише фасад, який і покаже на Євро-2012. 

Дякую Лахижі Миколі Івановичу з Полтави, який згадав про діяльність Української асоціації європейських студій, і окремо зазначив, що у дискурс про свободу, соборність і незалежність має бути додано слово європейськість.