Центр політологічних досліджень публікує чергове есе на тему "Свобода, демократія та європейський вибір: уроки Вацлава Гавела для України”.
Свобода і демократія. Два взаємозалежних поняття, які ми звикли чути щодня, але відвикли бачити в реальності. Тим складніше нам, українцям, ув’язати ці два поняття з європейським вибором. Адже не маючи свободи, неможливо мати вибору, а не маючи демократії, неможливо приєднатися до Європи.
Але відтворити в житті всі три поняття, змусити їх працювати в одній упряжці на досягнення єдиної мети – добробуту суспільства – не є таким вже нереальним завданням. Це довів Вацлав Гавел, останній президент Чехословаччини і перший президент Чехії, який до кінця свого життя відстоював демократичні цінності.
Збираючи мозаїку відгуків про Вацлава Гавела, я поступово почала отримувати картинку класичної життєвої гри, наче за Шекспіром. Гавел грав по-різному. Блискуче – на сцені, хоча й як автор, чесно - в повсякденному житті, не за правилами - в політиці. Чому не за правилами? Тому що, за словами самого Гавела, якщо людина не хоче «порушити "правила гри", ризикуючи тим самим втратити своє благополуччя й безпеку», вона формує панораму, яка «повідомляє їй про те, що роблять всі інші, і вказує, що й вона повинна робити». Сам він неодноразово порушував правила на шляху до подолання комунізму, залишаючись вірним принципам свободи.
Перечитуючи нотатки Гавела про пост-комуністичну систему, я наче відчула себе в серці самої України, на багатолюдному Хрещатику, де кожної хвилини майнують юрби народу. Проте кожен з цих мільйонів перехожих ще від народження втратив віру в силу індивідуальних дій, в те, що саме він є володарем долі. Це «недемократична демократія» за Гавелом.
Абсолютно справедливо можна підложити уявлення першого президента Чехії про моральний аспект політики на сучасні реалії української політичної арени. Він зазначав небезпеку демократії, позбавленої цінностей і зведеної до конкуренції політичних партій, що мають "гарантовані" рішення на всі випадки життя. Брехня або так звана ілюзія демократії призводить до глибокої моральної кризи суспільства. Ось як це можна прослідити в Україні: спроби реформування таких проблемних сфер суспільного життя, як охорона здоров’я, освіта, держуправління наштовхуються на каміння корупційних механізмів, олігархічні структури в уряді вже давно вважаються відповідними для отримання місць в уряді.
Єдину можливість уникнути життя в брехні Вацлав Гавел вбачає в альтернативі: «її сила полягає не в "фізичному" аспекті, а в "світлі", яким вона висвітлює основи цієї системи, у світлі, що падає на її хиткий фундамент». Саме така альтернатива в Україні з кожним днем все більше перетворюється на марево, коли останні проміння її світла зникають на сторінках вітчизняної преси і затухають в кадрах сюжетів теленовин.
Уроки Вацлава Гавела для України можна знайти не тільки в його загальних творах, але й в прямому посланні минулого року, у статті під назвою «Україна заблукала». Так, видатний політик відзначає, що Україна має два шляхи – авторитаризм або демократія. Свобода слова, зборів та преси все більше підпадають під тиск правлячої верхівки, яка, в свою чергу, уявляє собою олігархічні угрупування; ув’язнення лідера опозиції та зникнення опозиційних поглядів з телеекранів; корупція у владних структурах та захоплення головних структур економіки держави і ЗМІ єдиною купкою людей. Все це, звичайно, не сприяє наближенню України до ЄС.
«Я хочу рекомендувати, щоб ви сказали ТАК на референдумі щодо членства в ЄС. Ваше «так» означає «ні» людям які хочуть повернути сюди нікчемну політику і погану економіку», - цими словами Гавел в 2003-му році закликав чехів стати частиною Євросоюзу. Його громадянська політика швидко перетворила чеську соціалістичну державу в країну свободи і сталої демократії. Так само й Україні для того, щоб перетворитися з Абсурдістану на європейську державу, не вистачає перемоги вільного розуму і вільного слова над державною брехнею. Україні не вистачає свого Вацлава Гавела.
Автор: Олена Половина
Немає коментарів:
Дописати коментар