Україна та Чехія мають багато спільного, як багато мають і відмінностей. Схоже, комуністичне минуле, схожа мова, схоже географічне положення. Якщо ж подивитись на відмінності, які існують між нашими країнами, можна прийти к висновку, що більшість з них є наслідком більший успішності Чехії у її шляху до європеїзації.
Взагалі, слово «європеїзація» не є таким, що підходить у випадку Чехії – країни, замки якої приходять у голову, коли думаєш про Європу. У цьому випадку більше підходить слово «дерадянізація», хоча я не впевнений, що таке слово існує. У такому випадку слід звернути увагу саме на ці розбіжності адже, в них може критися ключ до «європейській мрії» України.
Україна та Чехія дійсно мають схоже минула – 50 років тому у Чехословацькій Соціалістичній Республіці, так само як і в Україні (чи, точніше, УРСР), висіли комуністичні плакати, переслідувались інакодумці і існувала планова економіка. Чому ж тоді сьогодні Чехія стала успішною, далеко не найбіднішою країною-членом ЄС, яка швидко розвивається, а Україна, маючи навіть більший економічний потенціал, досі плететься у хвості світових рейтингів? Якщо починаєш замислюватися над цим, приходиш до висновку, що у Чехії були люди, достатньо віддані, цілеспрямовані та сильні, що б зробили її такою, якою вона є сьогодні. Одним з найяскравіших, чи, напевно, найяскравішим з них був Вацлав Гавел.
Чим же таким унікальним відрізнявся Вацлав Гавел від інших політиків, та що допомогло йому зробити те, що він зробив? Мені здається, секрет криється в тому, що він не був політиком, ані по своїй натурі, ані за фахом. Унікальність його підходу полягала у іншому сприйнятті політики. Багато професійних політиків, особливо в Україні, не можуть подивитись на те, що відбувається, об’єктивно. Для них політиканство, жонглювання високими матеріями, пишномовні вислови та проформа стали буденністю та рутиною. Вони роблять політику заради політики, тому сама політична сфера втрачає сенс. Вацлав Гавел не був «професіональним політиком», та бачив абсурдність такого існування. Він був здатен іронічно подивитись на реальність та побачити «Абсурдистан», який його оточує.
Вацлав Гавел відрізнявся від інших політиків тим, що був вільним та незалежним і зробив вільною всю Чехію та її народ. Але тут під незалежністю я маю на увазі не тільки і не стільки політичну незалежність країни, а свободу мислення, відкритість до нових ідей, незалежність від ідеології чи стереотипів. Вацлав Гавел був здатний передати цей дух свободи своїм співгромадянам, і тоді будівництво нового суспільства вже не було складним ділом.
Я глибоко переконаний, що будь-які корінні зміни в країні можливі тільки після того, як відбудуться зміни у свідомості людей. Для того що б вони відбулися необхідно щось нове, нові люди та ідеї, новій підхід.
Один з важливих уроків, який залишив за собою Вацлав Гавел я б сформулював так: для того що б розвивати демократію треба самому бути демократичним. На перший погляд простіша та очевидніша ідея. Але, на превеликий жаль, на практиці вона реалізовується дуже рідко. Вацлав Гавел був дійсно простим і близьким до громадян політиком, він був справжнім представником народу у вищих прошарках влади, хоча мав високе походження . За рахунок своєї «простоти» він міг дозволити себе відкрито критикувати політичних гігантів, ходити у капцях та писати самому собі промови, бути щирим та прямим. Це те, чого дійсно бракує українській політичній еліті, яка у сенсі близькості до народу зараз більше схожа на дворянство часів царату, ніж на сучасних політиків європейських країн.
Для того зо б повторити успіх Чехії, Україні необхідне оновлення як у політичних кругах, так і у думках людей. Нажаль, ми досі не позбулися радянського режиму. У владі номенклатуру замінили олігархічні клани, такі ж закриті та впливові, а у суспільстві звичка боротися за свої права тільки формується. Але це вже великий прогрес. Якщо оновлення в суспільстві не будуть йти «зверху», воно буде обновлятися зсередини. Тому я вважаю, що Україну в Європу може привести тільки недержавні, аполітичні та незаангажовані сили, які мають все більший вплив з кожним роком. Саме народ України, а не його політики, визначить своє майбутнє, як зробив це народ Чехії під керівництвом письменника та драматурга, Вацлава Гавела.
Автор: В’ячеслав Пустовалов
* * *
Немає коментарів:
Дописати коментар