Білль про права: Українське суспільство завжди має свою думку...

Центр політологічних досліджень продовжує публікувати есе, надіслані на II щорічний конкурс студентських есе на підтримку демократії в Україні, на тему “Білль про права в США: уроки демократії для України”.

Світ завжди знаходитиметься з Америкою в таких-от відносинах: любитиме і ненавидітиме її водночас. Бенісіо Дель Торо

Українське суспільство завжди має свою думку, а може, варто сказати, дві. Cуперечливі. Для когось США – це країна свободи, Колумба, Старбаксу, Кремнієвої долини, привітних поліцейських та добробуту. Для інших –іммігрантів та екс-рабів, де діти носять зброю, де перехожі східної зовнішності несуть в собі загрозу, де військова інтервенція - це не погроза, а дія. 

Поряд набирають могутності Китай та Японія, останні події із школи штату Коннектикут викликають необхідність змінювати закони штатів відповідно до ІІ поправки Біллю, а біля Бруклінського мосту ви також знайдете злидарів, що втратили свою «американьску мрію». Тут діє правило напівповної, чи то пак, напівпорожньої склянки. Правда, як завше, лежить десь на периферії.

Логічно поставити питання, чому ж тоді США залишаються еталоном демократії, глобальним гравцем, інвестиції якого іноді перевищують бюджети країн та творцем всеохоплюючої масової культури? Чому у найбільших світових соціологічних дослідженнях, як от Failed state index 2012 чи The where to be born index 2013, США завжди потрапляє у топ-20, а Україна плентається у хвості десь між Кенією та Бангладешом? Могутність держави ж не вимірюється лише демографічним складом, економічними показниками, запасом енергетичних ресурсів, військовою потужністю, але неодмінно - рішучістю політичної влади та прийняттям інноваційних рішень.

Повернемось у далекий 1789 рік, коли Конгрес отримав запропонований Джеймсом Медісоном проект поправок до Конституції – Білль про права. Поправки перетворювали декларативні положення Конституції у реальний механізм захисту прав людини. Ймовірно, зараз дуже складно оцінити інноваційність та значущість такого проекту в історичній ретроспективі, адже зовсім невдовзі з’явиться поняття сецесії, штати потонуть у крові Громадянської війни між Північчю та Півднем, а раковою пухлиною для Америки стане сегрегація. Проте, знайдуться сміливці, як-от Роза Паркс та Мартін Лютер Кінг, що стане важелем для Конгресу прийняти закони про рівні громадянські, політичні та економічні права.

Зовсім недавно, читаючи таку доросло-дитячу книгу Харпер Лі «Убити пересмішника», де головний герой Аттікус Фінч у часи Великої депресії захищає у суді афроамериканця Тома Робінсона, незважаючи на висміювання та пресинг жителів штату Алабама, свідомість яких визначається власними стереотипами та страхами, я зрозуміла, що нам так бракує таких-от аттікусів-фінчів. Людей здатних мислити критично, відкидаючи стереотипи та власні упередження. Людей, що здатні мислити ціннісними орієнтирами, а не матеріалістичними категоріями.

На сторінках журналу міжнародного права Єльського університету, згадувалось про справу Цуй Юань Цзен проти авіаційної компанії «Ель Аль ізраїльські авіалінії лімітед». Пасажир, громадянин США, Цзен був підданий прискіпливій перевірці безпеки при посадці на літак компанії. Саме тому він подав до суду за завдану йому персональну шкоду, спираючись на право штатів. Для українців така заява звучала б щонайменше смішно та абсурдно, у США – це повсякденна практика. Безглуздо порівнювати прецедентне право до наших кодексів, проте можна порівняти цінності. Для американців відстоювати свою гідність, свої особисті права – це справа честі. Для нас – право на повагу до гідності та честі звучать надто ілюзорно.

Звісно, формування цих цінностей відбувалось протягом не одного століття. Білль про права відіграв тут неабияку роль, закріпивши розподіл гілок влади, окресливши основні права та свободи громадянина США уже наприкінці XVIII століття та давши початок демократичним процесам по всьому світу. Кожна держава має позитивний та негативний досвід. На мою думку, при відкритості до змін та інновацій, з новими поглядами на старі речі та глибокій співпраці з більш досвідченішими, Україна зможе оминути чергове наступання на ґраблі та рухатись до розквіту не лише власної демократії, а й країн, що за законами механіки, притягуватимуться й перейматимуть наш досвід.

Автор: Лілія Боровець, Львівський національний університет ім. Івана Франка

* * *

Конкурс проводиться Центром політологічних досліджень (м. Донецьк), спільно з порталом “Американські клуби в Україні” та Київським ресурсним центром для випускників (АRС). Генеральний партнер конкурсу: Американський Союз за Громадянські Свободи (м. Гонолулу, Гаваї). Партнери конкурсу: Інститут професійного лобіювання та адвокасі (ІПЛА), та Донецька регіональна асоціація дослідників iсторii зарубiжних краiн та мiжнародних вiдносин i органiзаторiв мiжнародного спiвробiтництва (DAIR). Більш детальна інформація про конкурс тут.