2013-01-15

Білль про права: У кожного із нас є мрія...

Центр політологічних досліджень продовжує публікувати есе, надіслані на II щорічний конкурс студентських есе на підтримку демократії в Україні, на тему “Білль про права в США: уроки демократії для України”.
Самі собою мрії дійсністю не стануть. Пауло Коельйо
У кожного із нас є мрія. І, нехай, ми мріємо кожен про щось своє, але у чомусь наші мрії схожі. Напевно, кожен із нас хоче бути успішним і багато чого досягти у своєму житті. Але як здійснити цю мрію? Здавалося б живи, працюй і все прийде. Але, як показує досвід, так трапляється не завжди. Для самореалізації особистості необхідна підтримка держави.

Якщо міряти час не роками, а століттями, то не так давно на карті світу з’явилася держава із назвою США. Власне з’явилася, бо життя на її території тривало задовго до того. Нова молода держава без багатовікової історії і традицій, як, скажімо, Україна. Країна, яка зібрала і об’єднала під своїм прапором, напевно, найбільше різних у всіх відношеннях людей, яких нічого не пов’язувало і яких практично неможливо було об’єднати. Емігранти із різних країн світу, представники всіх расових і суспільних груп, культур і віросповідань створили незалежну державу, яка в дуже короткий термін стала еталоном демократії.

У них не було спільної історії, спільних ідеалів чи принципів. Центром свого світу вони зробили Людину. Просту звичайну людину, яка не оглядається назад, а впевнено прямує у майбутнє і якій все під силу. І їм це вдалося. Так звана «американська мрія» поєднала різноманіття національностей і рас у єдину націю.

Однак, людина - істота соціальна і потрібно було створити всі умови для захисту її прав. З цією метою у 1789 році було ратифіковано Конституцію Сполучених Штатів. Однак вияснилося, що даний документ потрібно доопрацювати, так як він мало захищає власне громадянські права і свободи особи. Таким чином у 1791 році було прийнято поправки до Конституції, які отримали назву «Білль про права людини». Всього 10 коротких поправок стали ключовими засадами рівності, свободи та демократії у суспільстві.

Минуло понад 200 років, а Конституція США майже не змінилася і служить взірцем мудрості, справедливості та стабільності. Для юридичного документа це дуже довгий термін, а для держави – коротка мить, за яку вона із колишньої британської колонії виросла до геополітичного лідера, який нині керує цілим світом.

То чому ж таких результатів не вдалося добитися Україні? Уже минуло майже чверть століття як наша держава здобула омріяну незалежність, а ми так і не рушили вперед. Розвиток України, як демократичної держави, нагадує біг по колу. І якщо на зорі незалежності він ще був швидким, то з кожним роком він сповільнюється і, здається, скоро зовсім зупиниться. Українці щиро повірили в нове життя, у світле майбутнє, однак не знайшли підтримки у держави.

Здавалося, все йшло належним чином. У 1996 році було прийнято Конституцію України, яка мала би гарантувати дотримання прав та свобод громадян. Наша Конституція гарантує нам і рівність, і свободу віросповідання, і захист майна ... Якщо порівняти американський «Білль про права людини» з нашим головним документом, то ми можемо сказати, що майже всі ці поправки враховані нашою Конституцією. Тоді виникає логічне запитання: Чому ж вони не діють?

На превеликий жаль, наша держава живе не в правовому полі. Конституція, на відміну від американської, є взірцем нестабільності. Кожна нова влада підганяє її під себе і прагне захистити свої власні права і свободи, а то і прикрити злочини. А тим часом держава у глибокій економічній, політичній та моральній кризі. Чисельність населення невпинно зменшується: одні вмирають, інші емігрують до більш розвинених країн. Українці борються вже не за свободу чи незалежність, а за виживання. Маючи нарешті свою державу ми так і не можемо вирішити, яка у нас мова, яка геополітична орієнтація, як нам жити далі…

Українці, враховуючи американський досвід, повинні зрозуміти, що розвиток суспільства неможливий без забезпечення проголошених Конституцією прав і свобод людини. Українська мрія цілком здійсненна, але лише в демократичній правовій державі. А бути такою Україні чи ні залежить від кожного із нас.

Автор: Роксолана Джума, Синьківська ЗОШ І-ІІІ ст


* * *

Конкурс проводиться Центром політологічних досліджень (м. Донецьк), спільно з порталом “Американські клуби в Україні” та Київським ресурсним центром для випускників (АRС). Генеральний партнер конкурсу: Американський Союз за Громадянські Свободи (м. Гонолулу, Гаваї). Партнери конкурсу: Інститут професійного лобіювання та адвокасі (ІПЛА), та Донецька регіональна асоціація дослідників iсторii зарубiжних краiн та мiжнародних вiдносин i органiзаторiв мiжнародного спiвробiтництва (DAIR). Більш детальна інформація про конкурс тут.

1 коментар:

  1. Пані Роксолано, наша Конституція враховує навіть більшу кількість категорій права людини. Якщо у кінці XXVIII століття головну увагу приділяли громадянським і політичним правам, то вже у XX столітті у конституціях різних країн світу почали з*являтися і гарантії соціальних та культурних прав - цього у "Біллі про права" передбачено не було. Натомість, Конституція України їх гарантує. Проте можу навести ще один цікавий факт: хоча США інколи і вважають взірцем демократії (однак за останнє десятиліття в міжнародних рейтингах домінують скандинавські країни, Нова Зеландія) значна кількість американських юристів звертають увагу на кількість ув*язнених і засуджених громадян цієї країни. Таке становище викликане суперечливими доктринами, які, якщо розібратися, порушують норми Конституції.

    ВідповістиВидалити